Ґавеня і Соловей




 

 

 

 

 

Вивела Ґава одне-єдине пташеня - Ґавеня. Вона любила своє дитя,

частувала його смачними черв'ячками.

 

Та ось полетіла Ґава по їжу

й пропала. Уже й сонечко піднялося вище за дерево, на якому вони жили, а матері все нема.

 

Заплакало Ґавеня. Плаче, сльози струмками ллються додолу. Чимало пташок притихло, жаль їм бідолашного малого.

 

Почув Соловей плач Ґавеняти. Затремтіло з жалощів солов'їне серце. Залишив своє гніздо Соловей, прилетів до ґавиного, сів поруч із пташеням і заспівав свою чудову пісню.

 

Аж вітер притих, заслухався. А Ґавеня, мов і не чує солов'їного співу, плачем заливається. Та ось почуло Ґавеня - десь удалині пролунав материн голос: кра, кра... Умить перестало воно плакати й каже:

 

- Чуєш, це моя мама співає! Замовкни, будь ласка, не пищи! - Кра, кра-кра... - залунало поблизу, і Соловей замовк. Він перелетів на сусіднє дерево й задумався... Того вечора ліс не чув солов'їного співу.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 07 дек 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика