Які вони бідні




 

 

 

 

 

 

Ще не світало, ще й ранкова зоря не зайнялася, як батько збудив Сергійка й сказав:

 

— Ходімо в поле.

Послухаємо жайворонкову пісню. Син живенько встав, одягнувся,

і вони з батьком пішли в поле.

 

Небо на сході стало рожеве. Небосхил щохвилини світлів, зорі згасали. І тої ж

хвилини Сергійко почув дивну пісню.

 

Немов над полем хтось натягнув срібну струну, й вогняна пташка, доторкаючись до неї крильцями, розсипає над степом небесну музику. Сергійко затамував дух.

 

Йому спало на думку: «А якби ми з татком спали, — чи жайворонок все одно співав би?» — Татку, — тихо спитав Сергійко, — а ті, хто зараз сплять, не знають цієї музики?

— Не знають, — прошепотів батько.

— Які вони бідні...

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 07 дек 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика