Як хлопці мед поїли




 

 

 

 

Мати послала Олега і Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе. Зраділи хлопці: давно не були в дідуся.

 

У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо, думають. Принесли дідусеві нову вишиту сорочку, що мати передала.

 

Подякував дідусь і каже: - Ідіть, діти, в садок, ласуйте яблуками. Побігли хлопці у садок, наїлися яблук.

 

Дідусь поставив на столі тарілку меду. Взяли вони по ложці й не можуть більше.

 

Зібралися хлопці додому. Дав дідусь баночку меду й каже: - Хай і мама покуштує. Пішли хлопці. Дорога далека. Захотілося їсти. Сіли під вербою, з’їли трохи меду. Та й знову йдуть.

 

Захотілося їсти ще дужче. Ще сіли, наче й небагато з’їли, а меду лишилося тільки на денці. Ще раз сіли… Баночка стала порожня. Підійшли до хати, сіли під явором та й думають: “Що ж мама скаже?”

 

Вийшла мама з хати, дивиться – хлопці плачуть. - Чого це ви плачете? – стривожилася мати. Розповіли сини, як мед поїли. Мама зраділа, сміється. Хлопці дивуються, питають: - Мамо, чого ви радієте? - Того, що ви плачете…

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 07 дек 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика