Як починається осінь




 

 

 

 

Осінь — це дочка Діда Мороза. Старша дочка, бо є ще в нього молодша доня — Весна.

 

В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними кетягами калини.

 

Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне, там холодом війне. Любить Осінь ночами сидіти на березі ставка.

 

А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться. Оце й починається Осінь.

 

Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її ластівки, злітаються і про щось тривожно радяться. А журавлі піднімаються високо в небо й тривожно курличуть.

 

Любить Осінь заходити в садки. Доторкнеться до яблуні — яблука жовтіють. А дятли радіють, зустрівшись з Осінню: голосно кричать, перелітають із місця на місце, шукають поживи на деревах.

 

Сьогодні теплий, сонячний день. Низько стоїть сон­це — світить, але не дуже гріє. Сіла старша донька Ді­да Мороза під стогом сіна, розплітає косу, гріється. Співає пісню про срібні павутинки.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 07 дек 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика