Як Миколка став хоробрим




 

 

 

 

 

Миколка прийшов сьогодні до школи дуже рано. На лавці під високою тополею сиділо двоє дівчаток.

 

Вони дивилися на дерево. Щось зацікавило їх там. В очах дівчаток хлопчик помітив тривогу.

 

Коли це знялася пташка, забилася, запищала тривожно. І тої ж миті перед лавкою щось упало.

 

Миколка зрозумів: пташеня випало з гнізда, а мати його тепер у розпачі.

 

Одна дівчинка взяла пташеня й каже: — Якби ж це хто сміливий був зараз у школі... він би поліз на дерево й поклав пташеня в гніздо.

 

Миколка був дуже боязкий, але слова дівчинки вразили його. Невже вона вважає його боягузом? — Я полізу,— сказав Миколка. — Ти? — запитали дівчатка й з подивом глянули на хлопчика.

 

Миколка поклав пташеня за пазуху й поліз на тополю. Від страху в нього тремтіли руки й ноги, але він ліз усе вище й вище. Поклав Миколка пташеня в гніздо, а сам спустився додолу. Дівчатка дивилися на нього захоплено.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 07 дек 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика