Як котові соромно стало




 

 

 

 

 

Вийшов кіт на поріг.

 

Мружиться від ясного сонечка.

 

Раптом чує — горобці зацвірінькали.

 

Принишк кіт, насторожився.

 

Тихенько почав пробиратися до паркана.

 

А там сидять горобці.

 

Підповз аж до паркана та як стрибне.

 

Хотів горобця схопити.

 

А горобчик — пурх та й утік.

 

Кіт перелетів через паркан та в калюжу й упав.

 

Вискочив мокрий, брудний.

 

Іде кіт додому. Соромно йому.

 

А горобці позліталися з усього подвір'я, літають над невдахою і цвірінькають.

 

То вони сміються з кота.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 07 дек 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика