Як зайчик грівся взимку проти місяця




 

 

 

 

 

 

Холодно взимку Зайчикові.

 

Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала.

 

Мороз тріщить, сніг

проти Місяця повіває.

 

Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця, просить:

 

- Місяцю любий, погрій

мене своїм промінням, бо довго ще Сонечка чекати.

 

Жалко стало Місяцеві Зайчика, він і каже:

 

- Іди полем, полем, я тобі світитиму дорогу, а ти прямуй до великого стогу соломи.

 

Пострибав Зайчик, зарився в стіг, виглядає, усміхається:

 

- Спасибі, любий Місяцю, тепер твоє проміння тепле-тепле.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 07 дек 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика