Як же все це було без мене?




 

 

 

 

 

Яринці минуло сім років. Завтра їй іти до школи.

 

Відкрила мама шафу, виклала всі платтячка Яринчині, приміряє, думає, яке одягти доньці на шкільне свято.

 

Побачила Яринка серед викладеного одягу маленьку-ма-леньку сорочечку — трішечки більшу від маминої руки й трошки меншу від таткової.

 

— Це перша твоя сорочечка,— сказала мама.

 

Яринка сплеснула руками від подиву: — А чи довго ж я була така маленька?

 

— Ні, не довго, з тиждень. — А перед цим?

— Перед цим тебе не було. Дівчинка дивилась на маму

широко відкритими очима.


— Як же це так — мене не було?..

 

А все довкола — дерева, квіти, кіт, голуби — все це було? — Це все було. — Як же все це було без мене? Мати мовчала. Яринка думала.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 07 дек 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика