Як бджола стала золота




 

 

 

 

 

Летіла Бджола й побачила гарбузову квітку.

А гарбузова квітка

велика-велика.

 

Залізла Бджола всередину

та набирає солодкого соку. Набрала, вже пора й летіти.

 

Та захотілося Бджолі роздивитися квітку.

Довго мандрувала вона

між пелюстками.

 

Насипалось жовтого пилку на її крильця – й стала Бджола золота-золота.

 

Летить Бджола до вулика, а сторож її не пускає. – Ти чужа, – каже сторож, – он яка ти жовта.

 

– А глянь, скільки меду я несу, – каже Бджола. – Тепер я впізнав тебе, – зрадів сторож, – ти наша. Ти золота.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 28 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика