Щоб ти став кращим




 

 

 

 

 

Дідусь з онуком йшли великим лісом.

Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами.

 

Вечоріло.   Подорожні втомилися.   Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.

 

- Дідусю, он хатинка! - радісно вигукнув онук. - Може, в ній переночуємо?

 

- Так, це хатинка для подорожніх, - сказав дідусь.

 

Вони зайшли в лісову хатинку. У ній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості.

 

Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому свіжу хлібину, глечик з медом і кілька великих сухих рибин. Поруч лежала маленька гілочка ялинки. На вікні - відро з водою.

 

Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти. - Хто це все поставив на стіл? - питає онук. - Добрий чоловік, - мовив дідусь. - Як це так? - дивується онук. - Залишив нам добрий чоловік їжу, а ми й не знаємо, хто він. Для чого ж він старався? - Щоб ти став кращим - відповів дідусь.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 27 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика