Це горобці плачуть від холоду




 

 

 

 

 

Зимового ранку пішла маленька Яринка до саду.

 

Надворі був великий мороз.

 

Ніде не видно пташок.

 

Навіть горобців немає.

 

— Де ж горобці поховалися?

 

— подумала Яринка.

 

Прийшла до хати, стала під стріхою.

 

Почула, як там зацвірінчав горобець.

 

А потім на землю впали крижані крапельки, мов маленьке намисто.

 

— Що воно таке? — подумала Яринка.

 

І здогадалася: це горобці плачуть від холоду, горобині сльози замерзають і падають додолу крижаним намистом.

 

Бідні горобчики!

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 27 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика