Хай я буду вашою, бабусю…




 

 

 

 

На краю села живе старенька бабуся Мари­на. — У неї немає нікого-нікогісінько,— часто говорить матуся маленькій Марійці.

 

Марійка з матусею живуть через дорогу від бабусі Марини. Устане вранці Марійка, гляне на бабусине подвір'я: сидить старенька на стільчику, гріється на сонці й пильно-пильно дивиться на неї. Марійка біжить до бабусі, віта­ється:

 

— Доброго дня, бабусю.

 

— Доброго здоров'я. Марійко,— радісно відповідає бабуся.— Посидь біля мене, дитино. Марійка посидить трохи, послухає казку. Але довго сидіти не хочеться. Ваблять луки — он скільки метеликів там літає. Ва­бить річка — який пісочок чистий там на березі, яка вода тепла…

 

Марійка збирається йти, а бабуся зітхає. — Чого ви зітхаєте, бабусю? — Бо ні до кого й слова промовити. Одна я, одні-сінька…

— Хай я буду вашою, бабусю,— тихо шепоче Ма­рійка й цілує її в старечу, зморщену щоку. — Добре, дитинко, будеш моя,— усміхається ба­буся Марина.

 

До вечора Марійка бігає в лузі, грається, ми­лується метеликами. А про бабусю не забуває. Побігає, тоді й прибіжить на бабусине подвір'я й защебече: — Я не забула, що я ваша, бабусю! Тільки в лузі бігати хочеться!

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 27 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика