Тихо, бабуся відпочиває




 

 

 

 

 

 

Прийшла зі школи маленька Галинка. Відчинила двері, щось хотіла весело сказати мамі.

 

А мама насварилася на неї пальцем і Галинка тихенько підійшла до столу, поклала книжки.

 

- Тихо, Галинко, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце. Пообідала й сіла за уроки. Читає книжку тихо-тихо, щоб не розбудити бабусю.

 

Відчиняються двері, заходить Оля, Галинчина подруга. Вона голосно й каже: - Галинко, послухай... Галинка насварилась на Олю пальцем, як мати на неї, і пошепки мовить: - Тихіше, бабуся відпочиває.

 

Цілу ніч вона не спала, боліло серце. Сіли дівчатка до столу й розглядають малюнки. А з бабусиних очей впали дві сльозинки. Коли бабуся прокинулась, Галинка й питає: - Бабусю, а чого ви плакали уві сні? Бабуся усміхнулась, приголубила Галинку. В її очах світилась радість.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 27 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика