Пурпурова квітка




 

 

 

 

 

 

Посеред ночі розтулився пуп'янок троянди. Розправив ніжні пур­пурові пелюстки.

 

Народилася нова Квітка. Вона була ще не дуже кра­сива, пелюстки ще не зовсім випрямились, а одна була й зім'ята.

 

Квітка подивилася на зорі, що мерехтіли в небі, тихо здригну­лась і прошепотіла: —Уже світає.

Треба явитися сонцю в усій красі.

 

На нас, на пур­пурові наші пелюстки, задивиться весь світ. Пелюстки скинулися. Зім'ята пелюстка випрямилася. На пур­пурову тканину впала крапля роси, затремтіла і теж стала пурпу­ровою.

 

Квітка випросталася, пелюстки затремтіли, крапля здригнулась і заграла переливами пурпурового світла. —Дивіться, — сказала Квітка пелюсткам, — навіть небо на сході стає пурпуровим. Це від нашої краси. Увесь світ буде пурпуровий.

 

Сказала це Квітка й завмерла в чеканні. Але пурпурове небо блідло, ставало рожевим, а потім рожево-блакитним. І Квітка троянди здивовано подивилася навколо. Аж тут бачить зелене дерево і на ньому — білу свічку. —Хто ти? — спитала Квітка.

 

— Я каштан. Каштанова Квітка. —А чого ж ти не пурпурова? Чого ти біла, небо — блакитне, а дерево — зелене? —Якби все в світі було однакове, то не було б і краси, — відпо­віла Каштанова Квітка.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 26 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика