Оленчин горобчик




 

 

 

 

 

 

Маленькій Оленці дуже хотілося впіймати горобчика. Але той не давався в руки.

 

Тоді вона надумала склеїти горобчика з сірого пір'я. Розрізала в подушці маленьку дірочку.

 

Набрала сіренького пір'я.

З тіста зліпила голого горобчика, обмазала вишневим клеєм.

 

Натулила пір'ячка. Ось

і горобчик готовий — сіренький, з тоненьким дзьобиком, з чорними оченятами, як макові зернятка.


Посадила Оленка горобчика на підвіконні. Насипала йому пшонця, поставила водички. Мовчить горобчик. Накришила хліба — мовчить горобчик.

 

Але ось надворі над вікном зацвірінчала горобчиха до своїх діток. Підняв голівку Оленчин горобчик, повернувся до відчиненого вікна, розправив крильця...

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 26 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика