Не загубив, а знайшов




 

 

 

 

 

Коли синові виповнилось дванадцять років, батько дав йому новий заступ і сказав:

 

— Йди, синку, в поле, відміряй ділянку в сто кроків уздовж і сто впоперек і скопай.

 

Пішов син у поле, відміряв ділянку й почав копати. А копати він ще не вмів.

 

Важко було спочатку, доки приловчився копати й до заступа приладився.

 

Наприкінці робота йшла все краще й краще. Та коли син загнав заступ в землю, щоб перекинути останній шматок ґрунту, він зламавсь.

 

Повернувся син додому, а на душі неспокійно: що скаже батько за поламаний заступ.

— Простіть мене, батьку, — сказав син. — Я зламав заступ.

 

— А копати ти навчився? Копати тобі в кінці було важче чи легше? — Навчився, і копати в кінці мені було легше, ніж спочатку.

— Отже, ти не загубив, а знайшов. — Що ж я знайшов, батьку? — Бажання трудитися. А це — найдорожча знахідка.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 26 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика