Найгарніша мама




 

 

 

 

 

Випало Совеня із гнізда та й повзає. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда.

 

Побачили птахи малого — некрасивого, з великою голівкою, вухатого, банькатого, жовторотого.

 

Побачили та й питають, дивуючись:


— Хто ти такий, де ти взявся? — Я Совеня, — відповідає мале.

— Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже погано бачу. Я шукаю маму.

 

— Хто ж твоя мама? — питає Соловей.

— Моя мама Сова, — гордо відповідає Совеня.

— Яка ж вона? — питає Дятел. — Моя мама найгарніша.

— Розкажи, яка ж вона, — питає Дрізд.

— У неї голова, вуха й очі такі, як у мене, — відповідає з гордістю Совеня.

 

— Ха-ха-ха! — зареготали Соловей, Дятел і Дрізд.

— Та ти ж потвора. Виходить, і мати твоя така сама потвора. — Неправда! — закричало Совеня.

— Мама в мене найгарніша. Почула його крик Сова, прилетіла потихеньку, взяла Совеня за лапку й повела до рідного гнізда. Совеня уважно подивилося на свою маму: вона була найгарніша.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 26 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика