Мишкові купили велосипед




 

 

 

 

 

Мишкові купили велосипед. А живе він по­руч зі школою. Між їхньою садибою і шкільною — сад, так що й їхати ніде.

 

Мишко привів свій велосипед, мов коня на вуздечці. Хлопці оточили Мишка. Обмацували колеса, пе­далі, руль, фару.

 

Велосипед усім подобався. Усі за­здрили Мишкові.

— Що ж, катайся,— сказав Федько й відійшов убік,— так немовби йому зовсім не хотілось кататись.

 

— Ти думаєш, мені справді дуже хочеться на ньому кататись? — байдуже запитав Мишко.

— Бери, пробуй. Федько, не вірячи своїм вухам, схопив велосипед, сів на нього й помчав шкільним стадіоном. Катався аж до дзвінка на урок.

 

На першій перерві катався Іван, на другій — Степан, на третій — Сергій, на четвертій — Оля. Залишилися кататися й після уроків. Велосипед переходив з рук у руки. До четвертої години наката­лися всі. Мишко привів велосипед о пів на п'яту, мов коня на вуздечці.

 

— Де це ти досі катався? — здивувалась мати.

— Хіба ж так можна? — А я й не катався…

— Як — не катався? — Хлопці каталися… Й дівчатка… Мама полегшено зітхнула й сказала, немовби са­ма до себе: — Найбільше, чого я боялась, що ти сам катати­мешся.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 26 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика