Зайчик і Місяць




 

 

 

 

 

Холодно взимку зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала.

 

Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітер з яру повіває.

 

Сів Зайчик під кущем, потяг лапки до Місяця, просить:

 

- Місяцю, любий погрій мене своїми променями, бо довго ще сонечка чекати.

 

Шкода стало Місяцеві Зайчика, він і говорить:

 

- Іди полем, полем я тобі дорогу освітлю, прямуй до великого стогу сіна.

 

Попрямував Зайчик до стогу сіна, зарився у стіг, виглядає, усміхається до Місяця:

 

- Спасибі, любий Місяцю, тепер твої промені теплі-теплі.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 26 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика