Дідусь і Смерть




 

 

 

 

 

Був собі Дідусь. Було йому вже сто років. От дізналася Смерть, що живе такий старий-старесенький Дідусь, прийшла до нього й каже:

 

- Час уже помирати, Дідусю.

- Дай приготуватися, - відповідає Дідусь.

- Добре, - каже Смерть. - Скільки тобі часу треба на те?

- Три дні, - каже Дідусь.

 

Цікаво стало кощавій: що ж робитиме Дідусь, як він готуватиметься?

 

Настав перший день. Вийшов Дідусь у сад, викопав ямку і посадив дерево. - Що ж він другого дня робитиме? - думає Смерть.

 

Настав другий день. Вийшов Дідусь у сад, викопав ще одну ямку, посадив ще одне дерево. - Що ж він третього дня робитиме? - з нетерпінням думає Смерть.

 

Настав третій день. Вийшов Дідусь у сад, викопав ямку і посадив ще одне дерево. - Навіщо ти дерева садиш? - питає Смерть. - Ти ж завтра помреш. - Людям на добро, - відповідає Дідусь. Злякалася Смерть і втекла в темний ліс.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 26 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика