Дід Осінник




 

 

 

 

 

У темному лісі живе дід Осінник. Спить на сухому листі, сторожко при­слухається до пташиного співу.

 

Як тільки почує сумну журавлину піс­ню — курли-курли — підводиться й каже:

 

— Прийшла моя година. Відлітають до теплого краю журавлі. Виходить з лісу дід Осінник — сірий, у сивому дощовику. Де пройде, там листя жовтіє й опадає на землю.

 

Виходить на узлісся, прихиляється до дуба й тихо-тихо щось мугиче. Це не пісня, а осінній вітер...

 

Коли дід співає, його борода росте, роз­вівається за вітром. Ось вона вже простяглася луками. Посіріли луки — Осінній туман,— кажуть люди. І не здогадуються, що це ж, борода діда Осінника.

 



 

 


 

  Читати  казки  

 

 

 



Обновлен 16 мая 2017. Создан 26 ноя 2015



 


 “Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно  дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у неї мудру  і добру посмішку, вона буде сміятися злобно, сміх її буде насмішкою”.


 “Збіднюючи світ дитинства, ми затрудняем входження дитини в суспільство,  колектив”.


 “Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей”.

 “Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам  змусити себе до праці і вимагати ії від себе”.

сухомлинський

.



                                                                                             


   © 2015  Казки Сухомлинського

Яндекс.Метрика